Blog

Your blog category

Моя бабуся завжди казала, що кожна людина має свого ангела-охоронця, який стежить за ними з небес. Я ніколи не вірила в це, поки не відчула на своїй шкірі силу втручання такого “небесного” помічника. Саме так у мене розпочався дивний ряд подій, які перевернули моє життя з ніг на голову. У той день, коли я поспішала на важливий співбесіду, я опинилася в оточенні товстої колонії мурах. Я вже була на межі паніки, коли телефон в кишені загудів, і я почула голос своєї ненависної колеги. Навіть в такій ситуації неймовірною виявилася таємно нестерпна. Але раптом її голос став нерозумним, і колега заявила, що змушена негайно завершити дзвінок. Я розгублено подивилася на її фото на екрані, коли раптом… відчула дивьми сильний удар від мурашка. Відлякалася так, що аж випустила телефон з рук. Час зупинився, і я встигла побачити, як колега прийняла дивну позу, неначе її вразив електричний удар. І тут вона гудразу позбавилася від уваги мурах, що одразу ж розбіглись, урятувавши мене від уникаючого побою. Я так і не змогла пізнати, що сталося, адже моя колега просто виблинула зі скайпу. Це було надто дивно, щоб не вірити в сили неосяжних. Так почався мій день, наповнений неймовірними випадками. Я зрозуміла, що мій ангел-охоронець живий і працює не перший раз. Але найбільше мене зачарувало те, як він змусив тих надокучливих мурах позбутися від мене, наразивши мене на неймовірні події.

by

Моя бабуся завжди казала, що кожна людина має свого ангела-охоронця, який стежить за ними з небес. Я ніколи не вірила в це, поки не відчула на своїй шкірі силу втручання такого “небесного” помічника. Саме так у мене розпочався дивний ряд подій, які перевернули моє життя з ніг на голову. У той день, коли я поспішала … Read more

Було у квітні 2014 року. Я був у Луганську, коли наше місто було обгороджене вогнем та страхом. Ми, місцеві мешканці, знали, що війна наближається, але ніхто не міг уявити, як вона змінить наше життя.

by

Було у квітні 2014 року. Я був у Луганську, коли наше місто було обгороджене вогнем та страхом. Ми, місцеві мешканці, знали, що війна наближається, але ніхто не міг уявити, як вона змінить наше життя.Сонце вже заходило за горизонт, коли ми чули далекий гул артилерії. Прогулюючись вулицями, я почув бомбардування недалеко від нас. Настав час шукати … Read more

Bуло в неділю, коли дзвони в церкві одзвонили відлунням, час відійти від віддушини світського та вкритись священним, молитвами наповненим вбранням. Я вийшов на вулицю, де вітер обіймав мій обличчя і пронизував кожну погойду. На небі розгорталася картинка, з якої кожен раз важко витирати сльози – двікастрічний малятко, що стрибає в руслі шостого молодця, і вночі прокидається від лаянь кращого друга. Я не міг тямити, що робити, підходжу до нього чи ні, зустрічаю його погляд, загублений у власних думах. Моя дитина, яка послідовно збирала військові вірші, і користувала їх у змаганнях зі словами. Всі знали, вона завжди була краща в цьому у нього. Це був наш шлях на фронт, де нас чекала відвага, і вільні від багатьох проблем хвилини. Ми були частиною великого цілого, де кожен рух вирішував участь нашої країни. У битвах ми зустрічали ворогів, яких не можна було перемогти зброєю – страх, холод, голод і надія, що повернемося додому ще живими. І ось, пам’ятайте, як вдома чекали вас, ті, хто теж був на тому фронті. На краю світлого, сповненого надією майбутнього, нас зустріли яскраві очі наших рідних. Вони вже давно були знуджені тими війною і надіями, вони боялися навіть дивної туги, з якою поцілувать своїх малюків більше буде не можна. Час повертати себе нашим домівках, ми малювали мапу галявин, які нам відомі, та галили факели на завтрашній день. Нам було важко розлучатися з другую, яка не змогла впоратися з голодом, зі слізьми, які залишились на останніх дніх. Але тут ще залишалася пальці незчеплена пружина, в яке мого синця пронизане натхненням робити все краще, обіцяти віру в життя.

by

Bуло в неділю, коли дзвони в церкві одзвонили відлунням, час відійти від віддушини світського та вкритись священним, молитвами наповненим вбранням. Я вийшов на вулицю, де вітер обіймав мій обличчя і пронизував кожну погойду. На небі розгорталася картинка, з якої кожен раз важко витирати сльози – двікастрічний малятко, що стрибає в руслі шостого молодця, і вночі … Read more

Моя найбільша страхова катастрофа Я завжди був втомленим від міського шуму, тому коли під час відпустки мої друзі запропонували поїхати на відпочинок до гір, я без задньої думки погодився. Вони запевняли, що чисте повітря та природа розслаблять мене краще, ніж будь-які ліки. І взагалі, як може бути зле у таких мальовничих місцях? Ми орендували затишну хатину всередині лісу – живописні краєвиди, спів пташок прямо за вікном, та повний відсутністю міської суєти. Дехто може вважати це колишнім рай на землі, але для мене ця ідилія обернулася в справжню катастрофу. Одного ранку, коли мої друзі вирішили піти на прогулянку, я запропонував залишитися в хаті та насолоджуватися тишею. Я поліг на диван і зачав занурюватися у улюблену книгу, коли раптом почув дивний шум у кухні. Моє серце почало битися швидше, але я все одно вирішив переконатися, що це було всього лише уявлення. Повільно підійшов до дверей кухні та замовк. І тоді мені здалося, що чутки насправді були правдою, адже на кухні я побачив чогось, що заставило мене мовчати від страху. Щось абсолютно незвичайне та непоясниме – пташки влітали всередину помешкання через вікно, яке, здавалося, вже було закрите. Я замер, не знавши, що робити, але раптом опанувала паніка. Що сталось з природою? Чому вони ведуться на цю хату і чому саме зараз? Що я буду робити? Мої друзі не повернуться скоро і я залишений один на один з цими натовпними пташками. І тоді, у руку бездіяльно опинилася гаряча кава, яку я неодмінно вилив на себе від стресу. А потім все зайнялось…

by

Моя найбільша страхова катастрофа Я завжди був втомленим від міського шуму, тому коли під час відпустки мої друзі запропонували поїхати на відпочинок до гір, я без задньої думки погодився. Вони запевняли, що чисте повітря та природа розслаблять мене краще, ніж будь-які ліки. І взагалі, як може бути зле у таких мальовничих місцях? Ми орендували затишну … Read more

Українська національна гільза мій друг, команда ОУН Було весело провести час на фронті. Це був прекрасний контраст з містом, де я ззібрався до війни. Усе довкола кипіло життям. Ми, військові, мимоволі ставали свідками страшних подій, що стали нормою для цих місць. Мені вдалося стати частиною елітного підрозділу, з яким нічого не ставалося. Я вважав себе щасливчиком – мої товариші були відмінними солдатами, які були завжди на місці. Нам завжди доводилося діяти оперативно, тому ми мали чіткий план на весь день. Для нас не існувало поняття «кінець робочого дня», адже війна тривала неперервно. І ось одного разу, під час операції в глибині ворожої території, ми опинилися в хрестовому вогні. Наша команда віддавала відсіч силам противника, що нас оточили. Від нас залежало багато життів – ми вже встигли довести це. Але наші сили вичерпувалися, і здається, ми втратили контроль. Моїі думки були лабіринтними – про любов і страх, про майбутнє і минуле. Сил не було й далі думати, проте в останній момент мої очі спіймали рух поза хмарою пилу. Це були наші сили! Вони прийшли на допомогу! Наші вершники були такі знайомі – це були наші колеги під командою ОУН. У нас був шанс на порятунок! Ми з криком радості вийшли на допомогу разом з нашими військовими братами. З кожним кроком ми наближалися до перемоги, а серце б’ється радісно. Ми витримали! Ми були живими!

by

Українська національна гільза мій друг, команда ОУН Було весело провести час на фронті. Це був прекрасний контраст з містом, де я ззібрався до війни. Усе довкола кипіло життям. Ми, військові, мимоволі ставали свідками страшних подій, що стали нормою для цих місць. Мені вдалося стати частиною елітного підрозділу, з яким нічого не ставалося. Я вважав себе … Read more

Вітер дмухав холодний, неймовірно пронизливий. Я стояв на обваленій будівлі в центрі Києва, спостерігаючи за вогнем, що осягнув місто. Важко уявити, що лише кілька днів тому ця вулиця була повна життя, а зараз все, що залишилося – руїни та горе. Вибухи розривали ніч, і кожен удар серця був як відповідь на військові дії, які обняли нашу рідну країну. Спогади про минуле немов закручувалися на вулицях, утрудняючи думати і вірити у майбутнє. Та отримавши поклик до боротьби за Україну, моє серце запалало вогнем. Смуток, гордість, біль – все це зливалося в мені, коли я вирушив на передову. Побачивши жертву та захист наших людей, я відчував, що моя доля тісно пов’язана з долею України. Нам потрібно боротися, не зважаючи на все. Та навіть у цій безжалісній війні, я знайшов собі друзів і відчував на долоні підтримку та єдність. Разом ми стояли стрічка за стрічкою, готові боротися до кінця за нашу країну і наше майбутнє.

by

Вітер дмухав холодний, неймовірно пронизливий. Я стояв на обваленій будівлі в центрі Києва, спостерігаючи за вогнем, що осягнув місто. Важко уявити, що лише кілька днів тому ця вулиця була повна життя, а зараз все, що залишилося – руїни та горе. Вибухи розривали ніч, і кожен удар серця був як відповідь на військові дії, які обняли … Read more

Вчора я пережила найстрашнішу ситуацію в своєму житті. Я вирішила випробувати новий ресторан, який обіцяв шалені смаколики та незабутні враження. Та я навіть не уявляла, що цей вечір перетвориться на кошмар. Я сіла за стіл поруч з вікном, мріючи про першу страву, коли раптом відчула, що мене спостерігає якийсь чоловік. Він був яскраво червоний в обличчі та мав дивні рухи. Я почувала, що комахи літають в моїй животі, коли він раптом підійшов до мого столу та сказав: “Ви забули вимкнути плиту вдома”. Моя реакція була простою, я замисливалася, як цей чоловік знає, де я живу. Лише виявивши, що мій кошмар тільки почався.

by

Вчора я пережила найстрашнішу ситуацію в своєму житті. Я вирішила випробувати новий ресторан, який обіцяв шалені смаколики та незабутні враження. Та я навіть не уявляла, що цей вечір перетвориться на кошмар. Я сіла за стіл поруч з вікном, мріючи про першу страву, коли раптом відчула, що мене спостерігає якийсь чоловік. Він був яскраво червоний в … Read more

“Мені завжди здавалося, що народження малят — найщасливіша подія в житті. Але коли мені довелося пережити своє, я зрозуміла, що це може бути також найстрашнішою мить. Все сталося в один зимовий вечір, коли я сама вдома призначила швидкий тест на вагітність. Я ніколи не бачила на ньому дві рожеві смужки, які означають позитивний результат. Моє серце перестало битися, а зі страхом я вдарила по дверцятах ванній кімнати. Яка доля чекала мене далі? “

by

“Мені завжди здавалося, що народження малят — найщасливіша подія в житті. Але коли мені довелося пережити своє, я зрозуміла, що це може бути також найстрашнішою мить. Все сталося в один зимовий вечір, коли я сама вдома призначила швидкий тест на вагітність. Я ніколи не бачила на ньому дві рожеві смужки, які означають позитивний результат. Моє … Read more

Росту ви солдатом війни, я знаю, як болить втрата. Моя історія почалася у тіні вогню і стукачів, коли в небі лунали вибухи, а серце билося так швидко, що здавалося, воно вирветься. Мій батько, справжній захисник моєї родини, вирішив приєднатися до армії, щоб захищати нас. Коли він повідомив про своє рішення, відчувати тінь страху затягнула мене, я захопити його за руку і примостився до його плеча. “Будь сміливим”, – сказав він, коли вирушав у війну. Ті слова горіли у моєму серці, коли я чекав на звістку з фронту. Кожен день був мученням, думки про загибель батька не давали мені спокою. Довідуватися про військові операції через новини було майже нереальним випробуванням, яке вибухалось у моїй уяві вже в найгірші спосіб. Та одного дня дзвінок перервав цей кошмар. “Холодний посипати… твій батько самовідданий герой”, – заявив голос по телефону. Я не міг повірити своїм вухам, а серце зірвалося на мільйон шматків.

by

Росту ви солдатом війни, я знаю, як болить втрата. Моя історія почалася у тіні вогню і стукачів, коли в небі лунали вибухи, а серце билося так швидко, що здавалося, воно вирветься. Мій батько, справжній захисник моєї родини, вирішив приєднатися до армії, щоб захищати нас. Коли він повідомив про своє рішення, відчувати тінь страху затягнула мене, … Read more

Моя історія розпочалася в той день, коли побачив як мій найкращий друг вирушав на фронт. Він був молодим, сміливим і відданим своїй країні. Його очі виражали мішаний страх і рішучість, коли він обнімав свою родину перед від’їздом. Його слова “Я повернусь” трісцювали у моєму серці, немов дзвінкий колокол. Ми вирішили підтримати його, вирушили разом з ним на передову. Пройшло кілька тижнів, ми вже були втягнуті в безкінечні ночі стрільби, де кожен шматок харчів і кожен краплина води були ліквідацією. Мої друзі стали моєю родиною, ми ділили одне серце, билися одними боками.

by

Моя історія розпочалася в той день, коли побачив як мій найкращий друг вирушав на фронт. Він був молодим, сміливим і відданим своїй країні. Його очі виражали мішаний страх і рішучість, коли він обнімав свою родину перед від’їздом. Його слова “Я повернусь” трісцювали у моєму серці, немов дзвінкий колокол. Ми вирішили підтримати його, вирушили разом з … Read more