Моя історія розпочалася в той день, коли побачив як мій найкращий друг вирушав на фронт. Він був молодим, сміливим і відданим своїй країні. Його очі виражали мішаний страх і рішучість, коли він обнімав свою родину перед від’їздом. Його слова “Я повернусь” трісцювали у моєму серці, немов дзвінкий колокол.
Ми вирішили підтримати його, вирушили разом з ним на передову. Пройшло кілька тижнів, ми вже були втягнуті в безкінечні ночі стрільби, де кожен шматок харчів і кожен краплина води були ліквідацією. Мої друзі стали моєю родиною, ми ділили одне серце, билися одними боками.
Та одного дня все змінилося. Наша позиція була важко обстріляна ворогом, а наші запаси були на межі вичерпання. Ми знали, що нам доведеться прийняти ризик, аби вижити. Мій друг запропонував небезпечне завдання, яке міг би змінити хід бою. Його план був безумці, але ми погодились без зволікань.
Ми кралися через поля, долаючи перешкоди, аж дісталися до місцевого сховища ворога. Ми здивувались, коли побачили, що воїни були молодими хлопцями, як і ми, абсолютно нічим не відрізнялися від нас. Ми зрозуміли, що війна – це не просто стрілянина, але втрата людських життів і мрій.