Було у квітні 2014 року. Я був у Луганську, коли наше місто було обгороджене вогнем та страхом. Ми, місцеві мешканці, знали, що війна наближається, але ніхто не міг уявити, як вона змінить наше життя.
Сонце вже заходило за горизонт, коли ми чули далекий гул артилерії. Прогулюючись вулицями, я почув бомбардування недалеко від нас. Настав час шукати притулок. Війна стала реальністю, а не тільки вечірніми новинами.
Я прискорив крок, вдихаючи запах диму та попілу. Прийшовши до своєї квартири, я побачив, що двері розбите. Серце відчувало біль, але я вже був звик до стресу.