Українська національна гільза мій друг, команда ОУН
Було весело провести час на фронті. Це був прекрасний контраст з містом, де я ззібрався до війни. Усе довкола кипіло життям. Ми, військові, мимоволі ставали свідками страшних подій, що стали нормою для цих місць. Мені вдалося стати частиною елітного підрозділу, з яким нічого не ставалося.
Я вважав себе щасливчиком – мої товариші були відмінними солдатами, які були завжди на місці. Нам завжди доводилося діяти оперативно, тому ми мали чіткий план на весь день. Для нас не існувало поняття «кінець робочого дня», адже війна тривала неперервно.
І ось одного разу, під час операції в глибині ворожої території, ми опинилися в хрестовому вогні. Наша команда віддавала відсіч силам противника, що нас оточили. Від нас залежало багато життів – ми вже встигли довести це. Але наші сили вичерпувалися, і здається, ми втратили контроль.
Моїі думки були лабіринтними – про любов і страх, про майбутнє і минуле. Сил не було й далі думати, проте в останній момент мої очі спіймали рух поза хмарою пилу. Це були наші сили! Вони прийшли на допомогу! Наші вершники були такі знайомі – це були наші колеги під командою ОУН.
У нас був шанс на порятунок! Ми з криком радості вийшли на допомогу разом з нашими військовими братами. З кожним кроком ми наближалися до перемоги, а серце б’ється радісно. Ми витримали! Ми були живими!
Перед кінцем дня ми повернулися з перемогою. Наша команда ОУН стала невід’ємною частиною нашої свідомості. Цей день залишився нашим пам’ятним днем – днем перемоги і днем спільної боротьби.
Я маю на увазі, воювати по-справжньому можуть лише зледенілі серця. Але якщо долучити до цього любов і підтримку своїх товаришів – перемога буде з вами завжди.