infoman.am

Я завжди відчувала, що життя обдурює мене. Ранок міг початися весело і безтурботно, а за кілька годин все перетворювалося на справжній квест. Навіть тоді, коли ми вирішили влаштувати вечірку в офісі святкування дня народження начальника. Все почалося безтурботно, усі сміялись і танцювали, не зважаючи на пізню годину. Але коли двері офісу раптово розкинулися, я замерла. Там, у дверях, стояв… сам начальник. Його очі були настільки серйозні, що я відчула, як кров збросила до ніг. “Що тут відбувається?” – різким голосом промовив він. На весь офіс затихли всі голоси, а моє серце зачало битися так швидко, що мені хотілося втекти. Але я стояла на місці, збираючи останні залишки мужності. І тут він вирішив визначити винних, вказавши пальцем на мене. Мої колеги почали обговорювати щось потихеньку, але він зупинив їх рухом руки. “Ти! Я хочу поговорити з тобою на окрему тему”, – суворо сказав він, і мені знову стало не по собі. Задрожавши, я пішла за ним у його кабінет, думаючи уже про те, як я точно втекла до кінця дня. Він зачинив двері і спробував викласти мені свою позицію, але я не могла припинити думати про те, як мені це все фінішувати.

by

Я завжди відчувала, що життя обдурює мене. Ранок міг початися весело і безтурботно, а за кілька годин все перетворювалося на справжній квест. Навіть тоді, коли ми вирішили влаштувати вечірку в офісі святкування дня народження начальника. Все почалося безтурботно, усі сміялись і танцювали, не зважаючи на пізню годину. Але коли двері офісу раптово розкинулися, я замерла. … Read more

Моя найкраща подруга завжди здавалося, мала все, про що я тільки можу мріяти: краса, успіх у роботі, популярність серед чоловіків. Але одного разу все змінилося. Було холодне зимове вечірнє, коли я вирішила заскочити до неї в гості. Чоловік давався з кінцями, і я вирішила подивитися, як вона справляється без нього. Проте, відкривши двері її квартири, я побачила щось, що повністю відкрило мені очі. У кварталі захмарно пахло алкоголем. Вони обоє насправді були п’яні. Мій чоловік з практично голим торсом. Але найбільший удар по голові став прийти від мого дружини. Вона стояла перед ним з посмішкою на обличчі. І я розуміла, що вона не просто п’яна, вона зіграла мене. А ще більш шокуюче було те, що вони вдвох взяли мене до прикидання. Кінець першої частини історії. Які будуть подальші розвитки? Що сталося насправді?

by

Моя найкраща подруга завжди здавалося, мала все, про що я тільки можу мріяти: краса, успіх у роботі, популярність серед чоловіків. Але одного разу все змінилося. Було холодне зимове вечірнє, коли я вирішила заскочити до неї в гості. Чоловік давався з кінцями, і я вирішила подивитися, як вона справляється без нього. Проте, відкривши двері її квартири, … Read more

Мій життєвий шлях змінився безповоротно відтоді, як війна прийшла до нашого міста. Усе почалося з того, що я вирішив приєднатися до армії, щоб захищати свою рідну землю від окупантів. Ніхто не зміг мене зупинити, навіть моя родина, яка плакала, прощаючись зі мною.

by

Мій життєвий шлях змінився безповоротно відтоді, як війна прийшла до нашого міста. Усе почалося з того, що я вирішив приєднатися до армії, щоб захищати свою рідну землю від окупантів. Ніхто не зміг мене зупинити, навіть моя родина, яка плакала, прощаючись зі мною.Коли ми перетнули кордон, наші серця билися одним ритмом – ритмом мужності і віри … Read more

Судячи з того, що відбувається навколо мене, кожна мить може бути моєю останньою. Шум вибухів, криків і диму наповнює моє серце страхом, але я не можу залишити своїх близьких. Мені дорогі мої рідні, мій дім і моя країна, і я готовий захищати їх до кінця. Зазирнувши за куточок будинку, я побачив, як неподалік від мене солдати української армії борються за свободу. Їхні очі вражені від втоми, але в них є непохитна воля перемогти. Я відчуваю себе частинкою цієї єдиної душі, що вистоїла перед ворогом. “Браття! Об’єднаними ми непереможні!” – прозвучало заклик сержанта, і я відчув, як моє серце заповнилося пишністю. Ми не можемо програти, бо наша місія важлива. Ми захищаємо не лише себе, але і тих, хто не може самостійно відстояти свою свободу. З залишенням моїх спостережень позаду, я крокую на передову, де вже чекають мої товариші. Лиця кожного з них відбиті війною, але в очах є віра в перемогу. Ми – єдина сім’я, з’єднана однією метою.

by

Судячи з того, що відбувається навколо мене, кожна мить може бути моєю останньою. Шум вибухів, криків і диму наповнює моє серце страхом, але я не можу залишити своїх близьких. Мені дорогі мої рідні, мій дім і моя країна, і я готовий захищати їх до кінця. Зазирнувши за куточок будинку, я побачив, як неподалік від мене … Read more

Вже з дитинства мене завжди приваблювали дикі тварини. Мріяв про те, як вони блукають в лісі, шукають їжу та відверто ведуть своє життя, ніби не помічаючи нашої цивілізації. І ось одного квітня я вирішив здійснити свою мрію — стати “дружиною” вовка. Я вирушив до лісу після заходу сонця та приховався під кущем, чекаючи на свого майбутнього друга. І ось він з’явився: величезний, маєтний вовк, який спостерігав за мене зі своїми хитрими очима. Він підійшов поближче, виявивши мене в його території. З переляку я аж скрикнув, але вовк не навіть не дивився в мою сторону. Він сів біля мене та почав лизати мої руки, що було як відчуття прощення та захисту від найнебезпечніших ворогів. Ця мить була магічною, і я відчував, як наші душі поручаються. Так почалась моя дивовижна подорож з вовком. Я вчився його мові, йому вдалося спокійно жити в нашому світі. Наше спілкування було безмежним і глибоким, я розумів його навіть без слів. Ми допомагали один одному виживати та радіти життю. Але одного разу вовка знайшли мисливці, які вирішили його збити заради цінного хутра. Він зумів втекти, але отримав поранення. Я допоміг йому вилікуватися, але ми більше не могли залишатись разом, бо мисливці були настільки небезпечними. Отже, я побачив, як мій друг вирушує в ліс, залишаючи мене самого серед цивілізації. Моє серце розривалося на частини, але я розумів, що це єдиний спосіб вижити. І тільки самотність лишалася мені на згадку про наші діяльні дні.

by

Вже з дитинства мене завжди приваблювали дикі тварини. Мріяв про те, як вони блукають в лісі, шукають їжу та відверто ведуть своє життя, ніби не помічаючи нашої цивілізації. І ось одного квітня я вирішив здійснити свою мрію — стати “дружиною” вовка. Я вирушив до лісу після заходу сонця та приховався під кущем, чекаючи на свого … Read more

Мене звуть Катерина, я студентка зі Львова, і все, що я багато чула про війну на сході України, помістилося у рядках паперу в новинах. Але одного дня все змінилося. Був холодний ранок, коли я вийшла на вулицю і побачила стареньку ледве ступаючу жінку. Її руки тримали згорнутий плащ, який щасливо одягла на себе. Я зупинилася поруч з нею, щоб запитати, чи потрібна допомога. Але тоді вона відкрила свій плащ і я побачила щось, що змусило мене стиснути кулаки від гніву. Жінка обходилася без руки. А як тільки вона побачила, що я дивлюсь на її пусте плече, вона сказала: “Мій син у плену на сході. Він захищає нашу країну, а я… я просто чекаю тут, не знаючи, чи повернеться він коли-небудь”.

by

Мене звуть Катерина, я студентка зі Львова, і все, що я багато чула про війну на сході України, помістилося у рядках паперу в новинах. Але одного дня все змінилося. Був холодний ранок, коли я вийшла на вулицю і побачила стареньку ледве ступаючу жінку. Її руки тримали згорнутий плащ, який щасливо одягла на себе. Я зупинилася … Read more

Мені завжди здавалося, що війна – це десь далеко від нас. Це лише новини на телебаченні, числа на папері, німі статичні фотографії. Але все змінилося у той день, коли я вперше почула вибухи і віддалені постріли. Місто, де я жила, перетворилося на поле бою. Ті, хто ніколи не тримали в руках зброю, стали бійцями, захищаючи свою територію. Страх, який ховався глибоко всередині кожного з нас, об’єднав нас в єдиному бажанні вижити. І ось, я знаходилася на передовій, разом із іншими добровольцями, які гордо стояли пліч-о-пліч. Кожен день був боротьбою за життя, за наше майбутнє. Серце билося в ритмі пострілів, кінцівки дрожали від натуги, але ми не здавались. Були миті, коли світ навколо здавався безнадійно почервонілим від крові і віrial.

by

Мені завжди здавалося, що війна – це десь далеко від нас. Це лише новини на телебаченні, числа на папері, німі статичні фотографії. Але все змінилося у той день, коли я вперше почула вибухи і віддалені постріли. Місто, де я жила, перетворилося на поле бою. Ті, хто ніколи не тримали в руках зброю, стали бійцями, захищаючи … Read more

Я завжди мріяв про власний бізнес, але ніколи не гадав, що все почнеться з пошкодженого малюнка на моїй машині. Це було випадковим твором мистецтва після нещасного вечірнього заходу з друзями. “Паркан у тебе на машині? Чи відрізняєш де японець, а де… авто з Донбасу?”, – посміювався один з них. Я дивився на моє авто, покрите ліпшим шаром червоної фарби. Ситуація була безглузда, але в той же час відкрила мені головну ідею для моєї нової ділової справи.

by

Я завжди мріяв про власний бізнес, але ніколи не гадав, що все почнеться з пошкодженого малюнка на моїй машині. Це було випадковим твором мистецтва після нещасного вечірнього заходу з друзями. “Паркан у тебе на машині? Чи відрізняєш де японець, а де… авто з Донбасу?”, – посміювався один з них. Я дивився на моє авто, покрите … Read more

Моє життя було як фільм, що не снимався би навіть Стівен Спілберг. Перший рік університету був для мене, як атракціон за зниженою ціною — весела їзда, але з купою неприємностей. Кадри моєї життєвої драми вже не поміщалися на екрані, і я вважав себе справжнім голлівудським героєм. Все почалося з того, що мене випереджала автобусна зупинка. Стоячи на передньому сидінні, я вивештував до рил пацана в центральній білетометі. Він наостанку почав страйк — ну що ж це за міцність? — Пив зранку, грязь! — із хулі осудив він мене і підсунув пляшку зі смаколиками. — А то хоч лимон з’їси! Я не питав навіть, що це підранок. Прокусив половину лайки і уколовся на спину пацана. — Данкуєм за місто! — розчеркуваний голос виявився новим. Я ні на гомілку, але насправді не зарахував цю лайку. У мене був звик носити штани на лямках. Зразу я обурився, але вже через десять хвилин ми перейшли співати та пити разом у ляльника. Невдовзі зрозумів, що хлопцю класно з мене — він слідкував за моїми фейсбуками та фоловив друзів. Зрештою до нас приєдналися дівчини. Прошарок мишкинної пилі нивелював напор шкільних фокусів. Зізнаюсь, я тільки що собі відклав іриску, аби прожити цей марафон. Але все було не так, як здавалося. Завершивши сотий хліб з вершками, дуб цілував мене так ніжно, ніби був своїм побратимом. Додому вже так не хотілося, але коноплі замуровувалися в сміттєвому корешку. Слідуюча кнопка мала зафарбуватися взбілювачем.

by

Моє життя було як фільм, що не снимався би навіть Стівен Спілберг. Перший рік університету був для мене, як атракціон за зниженою ціною — весела їзда, але з купою неприємностей. Кадри моєї життєвої драми вже не поміщалися на екрані, і я вважав себе справжнім голлівудським героєм. Все почалося з того, що мене випереджала автобусна зупинка. … Read more

Моя життєва історія почалася з найнезвичайнішого ранку у моєму житті. Сонце щойно зійшло, і я вирішив поїхати на ранкову пробіжку у парк поруч з моїм будинком. Проте, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що навколо летять дивні кольорові спіралі. Це було насправді дивовижне видовище. Я зачаровано дивився на цей дивний танець світла та кольору над моєю головою. Але раптом, одна з цих спіралей стрибнула прямо на мене! Я встиг замітити, що вона виглядала як дивний портал з мерехтливими променями всередині, а потім… Інше я спросто не міг описати, бо вже опинився десь на іншому кінці світу.

by

Моя життєва історія почалася з найнезвичайнішого ранку у моєму житті. Сонце щойно зійшло, і я вирішив поїхати на ранкову пробіжку у парк поруч з моїм будинком. Проте, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що навколо летять дивні кольорові спіралі. Це було насправді дивовижне видовище. Я зачаровано дивився на цей дивний танець світла та кольору … Read more