Вже з дитинства мене завжди приваблювали дикі тварини. Мріяв про те, як вони блукають в лісі, шукають їжу та відверто ведуть своє життя, ніби не помічаючи нашої цивілізації. І ось одного квітня я вирішив здійснити свою мрію — стати “дружиною” вовка.
Я вирушив до лісу після заходу сонця та приховався під кущем, чекаючи на свого майбутнього друга. І ось він з’явився: величезний, маєтний вовк, який спостерігав за мене зі своїми хитрими очима. Він підійшов поближче, виявивши мене в його території.
З переляку я аж скрикнув, але вовк не навіть не дивився в мою сторону. Він сів біля мене та почав лизати мої руки, що було як відчуття прощення та захисту від найнебезпечніших ворогів. Ця мить була магічною, і я відчував, як наші душі поручаються.
Так почалась моя дивовижна подорож з вовком. Я вчився його мові, йому вдалося спокійно жити в нашому світі. Наше спілкування було безмежним і глибоким, я розумів його навіть без слів. Ми допомагали один одному виживати та радіти життю.
Але одного разу вовка знайшли мисливці, які вирішили його збити заради цінного хутра. Він зумів втекти, але отримав поранення. Я допоміг йому вилікуватися, але ми більше не могли залишатись разом, бо мисливці були настільки небезпечними.
Отже, я побачив, як мій друг вирушує в ліс, залишаючи мене самого серед цивілізації. Моє серце розривалося на частини, але я розумів, що це єдиний спосіб вижити. І тільки самотність лишалася мені на згадку про наші діяльні дні.
Вовка більше не було, але його дух завжди буде поруч зі мною. Кожного разу, коли я чую собаку гавкотіння, від того мені перед очима митьово з’являється та сама вовча грація. Мої серцем, я потребую вище, але доля не завжди вибирає дорогу, яку ми плануємо. І ця історія про кохання, відданість та втрати мені нагадує про це подекуди. Навіть якщо все пройше, ми зберігаємо ту здатність закохатися і відчувати любов навіть у найнезвичайніших обставинах.