Blog

Your blog category

Мені завжди здавалося, що війна – це десь далеко від нас. Це лише новини на телебаченні, числа на папері, німі статичні фотографії. Але все змінилося у той день, коли я вперше почула вибухи і віддалені постріли. Місто, де я жила, перетворилося на поле бою. Ті, хто ніколи не тримали в руках зброю, стали бійцями, захищаючи свою територію. Страх, який ховався глибоко всередині кожного з нас, об’єднав нас в єдиному бажанні вижити. І ось, я знаходилася на передовій, разом із іншими добровольцями, які гордо стояли пліч-о-пліч. Кожен день був боротьбою за життя, за наше майбутнє. Серце билося в ритмі пострілів, кінцівки дрожали від натуги, але ми не здавались. Були миті, коли світ навколо здавався безнадійно почервонілим від крові і віrial.

by

Мені завжди здавалося, що війна – це десь далеко від нас. Це лише новини на телебаченні, числа на папері, німі статичні фотографії. Але все змінилося у той день, коли я вперше почула вибухи і віддалені постріли. Місто, де я жила, перетворилося на поле бою. Ті, хто ніколи не тримали в руках зброю, стали бійцями, захищаючи … Read more

Я завжди мріяв про власний бізнес, але ніколи не гадав, що все почнеться з пошкодженого малюнка на моїй машині. Це було випадковим твором мистецтва після нещасного вечірнього заходу з друзями. “Паркан у тебе на машині? Чи відрізняєш де японець, а де… авто з Донбасу?”, – посміювався один з них. Я дивився на моє авто, покрите ліпшим шаром червоної фарби. Ситуація була безглузда, але в той же час відкрила мені головну ідею для моєї нової ділової справи.

by

Я завжди мріяв про власний бізнес, але ніколи не гадав, що все почнеться з пошкодженого малюнка на моїй машині. Це було випадковим твором мистецтва після нещасного вечірнього заходу з друзями. “Паркан у тебе на машині? Чи відрізняєш де японець, а де… авто з Донбасу?”, – посміювався один з них. Я дивився на моє авто, покрите … Read more

Моє життя було як фільм, що не снимався би навіть Стівен Спілберг. Перший рік університету був для мене, як атракціон за зниженою ціною — весела їзда, але з купою неприємностей. Кадри моєї життєвої драми вже не поміщалися на екрані, і я вважав себе справжнім голлівудським героєм. Все почалося з того, що мене випереджала автобусна зупинка. Стоячи на передньому сидінні, я вивештував до рил пацана в центральній білетометі. Він наостанку почав страйк — ну що ж це за міцність? — Пив зранку, грязь! — із хулі осудив він мене і підсунув пляшку зі смаколиками. — А то хоч лимон з’їси! Я не питав навіть, що це підранок. Прокусив половину лайки і уколовся на спину пацана. — Данкуєм за місто! — розчеркуваний голос виявився новим. Я ні на гомілку, але насправді не зарахував цю лайку. У мене був звик носити штани на лямках. Зразу я обурився, але вже через десять хвилин ми перейшли співати та пити разом у ляльника. Невдовзі зрозумів, що хлопцю класно з мене — він слідкував за моїми фейсбуками та фоловив друзів. Зрештою до нас приєдналися дівчини. Прошарок мишкинної пилі нивелював напор шкільних фокусів. Зізнаюсь, я тільки що собі відклав іриску, аби прожити цей марафон. Але все було не так, як здавалося. Завершивши сотий хліб з вершками, дуб цілував мене так ніжно, ніби був своїм побратимом. Додому вже так не хотілося, але коноплі замуровувалися в сміттєвому корешку. Слідуюча кнопка мала зафарбуватися взбілювачем.

by

Моє життя було як фільм, що не снимався би навіть Стівен Спілберг. Перший рік університету був для мене, як атракціон за зниженою ціною — весела їзда, але з купою неприємностей. Кадри моєї життєвої драми вже не поміщалися на екрані, і я вважав себе справжнім голлівудським героєм. Все почалося з того, що мене випереджала автобусна зупинка. … Read more

Моя життєва історія почалася з найнезвичайнішого ранку у моєму житті. Сонце щойно зійшло, і я вирішив поїхати на ранкову пробіжку у парк поруч з моїм будинком. Проте, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що навколо летять дивні кольорові спіралі. Це було насправді дивовижне видовище. Я зачаровано дивився на цей дивний танець світла та кольору над моєю головою. Але раптом, одна з цих спіралей стрибнула прямо на мене! Я встиг замітити, що вона виглядала як дивний портал з мерехтливими променями всередині, а потім… Інше я спросто не міг описати, бо вже опинився десь на іншому кінці світу.

by

Моя життєва історія почалася з найнезвичайнішого ранку у моєму житті. Сонце щойно зійшло, і я вирішив поїхати на ранкову пробіжку у парк поруч з моїм будинком. Проте, коли я вийшов на вулицю, я помітив, що навколо летять дивні кольорові спіралі. Це було насправді дивовижне видовище. Я зачаровано дивився на цей дивний танець світла та кольору … Read more

Я завжди вважав, що справжня війна – це лише частина фільмів та новин. Але все змінилося у той день, коли звуки вибухів прорвались у мій спокійний світ.

by

Я завжди вважав, що справжня війна – це лише частина фільмів та новин. Але все змінилося у той день, коли звуки вибухів прорвались у мій спокійний світ.Як багато з вас, я прокидався кожен ранок у зрушену країну, де війна стала частиною повсякдення. Розірвані будівлі, знесилені міста, скриплячий гул танків – все це стало частиною нашого … Read more

Мої руки тряслись, коли я тримав цей лист із офіційним повідомленням. Я завмер на мить, роздумуючи про те, як підозріло все це розпочалося. Мій брат, Василь, був ще таким юним, коли він вирішив приєднатися до армії, щоб захищати нашу країну. Його рішення виглядало таким сміливим та відважним, але для мене, його старшого брата, це було просто безумством. Я згадував наші спільні вечори, коли ми грали у футбол під вечірнє сонце, або наші довгі розмови про майбутнє нашої родини. Він завжди був тим, хто усміхнувся під час поганих часів і ніколи не скаржився на свої проблеми. І ось тепер, цей лист змінив все. Він писав про небезпечні місця, які було б пройти під час боїв на передовій. Букви на папері здавалися мені такими холодними та безжальними, ніби вони відбили його справжній стан. Я не міг уявити, як мій брат, такий добрий та милий, опинився в цьому інферно. Я рішив вирушити на передову, щоб знаходити його. Моє серце було наповнене тривогою та обуренням від всієї цієї війни. Я знаав, що можу ризикувати все, але це був мій брат, і я готовий на все за його безпеку.

by

Мої руки тряслись, коли я тримав цей лист із офіційним повідомленням. Я завмер на мить, роздумуючи про те, як підозріло все це розпочалося. Мій брат, Василь, був ще таким юним, коли він вирішив приєднатися до армії, щоб захищати нашу країну. Його рішення виглядало таким сміливим та відважним, але для мене, його старшого брата, це було … Read more

Вже рік, як я працював на велику IT-компанію у центрі міста. Жодного разу не замислювався про те, що може змінити моє життя так радикально. Саме той день, коли все заздалегідь змінилося. Я проснувся вранці, збирався на роботу, коли раптом почув віддалене гуркіт двигуна. Вийшов на вулицю і побачив вантажівку з надзвичайно великим написом “Будинок мрії”. Відкрилася задня дверцята і з них виповз гарний чоловік у костюмі з посмішкою на обличчі. “Вітаю! Ти щасливчик виграшу в нашій лотереї на будинок мрії!” – вигукнув він. Мої очі розширилися від шоку. Я ніколи не брав у будь-які лотереї і особливо не вигравав будь-що велике. Чоловік підійшов до мене, подав ключі і сміливо сказав: “Отже, радий вам представити ваш новий будинок!”

by

Вже рік, як я працював на велику IT-компанію у центрі міста. Жодного разу не замислювався про те, що може змінити моє життя так радикально. Саме той день, коли все заздалегідь змінилося. Я проснувся вранці, збирався на роботу, коли раптом почув віддалене гуркіт двигуна. Вийшов на вулицю і побачив вантажівку з надзвичайно великим написом “Будинок мрії”. … Read more

Було це у холодні зимові дні, коли війна обертала нашим мирним містечком. Йшли війська, вибиваючи з дому за дому, череди гармат звучали як страшний симфонія, а люди ховалися від бісні ворогів. Якось вранці, коли сонце ще не зійшло, я вийшов на вулицю і побачив… Було то, як у кошмарі. Мій найкращий друг, Сашко, стояв на перехресті, тримаючи в руках боягузтво, яке мав убити нас. Наші очі зіткнулися, я відчув струм емоцій, які обвили мене в одну мить. Я знав, що не можу дозволити цьому статися, що мусить бути щось, що змінить цей кошмарний образ.

by

Було це у холодні зимові дні, коли війна обертала нашим мирним містечком. Йшли війська, вибиваючи з дому за дому, череди гармат звучали як страшний симфонія, а люди ховалися від бісні ворогів. Якось вранці, коли сонце ще не зійшло, я вийшов на вулицю і побачив… Було то, як у кошмарі. Мій найкращий друг, Сашко, стояв на … Read more

Останній бій Цей ранок, коли сонце ще не виходило, я вийшов на вулицю і відчув на своїй шкірі холодний вітер, який несе з собою запах пороху та смерті. Моє серце билось так швидко, наче лякане звіря. Я був готовий до останнього бою, якого, здавалося, не було кінця. Тривало вже довгі місяці війни, які змусили мене забути про те, який я колись був. Мої руки були вкриті шрамами, а душа – відчаєм. Я втратив багато друзів на цій воїні, та ще більше – самого себе. Але сьогодні я знаю, що це моє останнє самопожертвування для держави, яка знаходиться на межі загибелі. Зібравши останні залишки віри та сили, я пішов на передову. Шум артилерії, крики поранених, запах диму – все це стало моїм щоденним рутинним. Але цього дня усе було інакше. Я відчував, що щось надзвичайне сталось. Бій тривав довго. Кулі свистіли над головою, а гранати вибухали навіть під ногами. Мої брати по зброї віддавали свої життя заради нашої країни. І я знали, що сьогодні ми все змінимо. Ми несли нашу мету як священне покликання, і ми зробимо все можливе, щоб виграти цей війну. Коли сонце зійшло, наша армія вигнала ворога з міста. Ми перемогли, але ціна була дуже велика. Ми втратили багато своїх, але перемогли і для нас це була найважливіша перемога у нашому житті. Після війни я повернувся додому, але чужі були назавжди прив’язані до моєї душі. Ця війна залишиться назавжди в моїй пам’яті, але я завжди буду пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

by

Останній бій Цей ранок, коли сонце ще не виходило, я вийшов на вулицю і відчув на своїй шкірі холодний вітер, який несе з собою запах пороху та смерті. Моє серце билось так швидко, наче лякане звіря. Я був готовий до останнього бою, якого, здавалося, не було кінця. Тривало вже довгі місяці війни, які змусили мене … Read more

Село, де я виріс, завжди було спокійним і тихим місцем. Тут кожен знав кожного, а скандали виникали рідко. Але одного дня все змінилося. Цей день почався звичайно. Я прокинувся вранці, випив каву, і вирушив на роботу. Але коли повертався додому, я помітив щось дивне. Перед моїм будинком стояла незнайома жінка з маленьким хлопчиком на руках. “Я шукаю Володимира”, – сказала вона, звертаючись до мене. Її голос був напруженим, а очі – на межі сльоз.

by

Село, де я виріс, завжди було спокійним і тихим місцем. Тут кожен знав кожного, а скандали виникали рідко. Але одного дня все змінилося. Цей день почався звичайно. Я прокинувся вранці, випив каву, і вирушив на роботу. Але коли повертався додому, я помітив щось дивне. Перед моїм будинком стояла незнайома жінка з маленьким хлопчиком на руках. … Read more