Blog

Your blog category

Іспит на права нарешті ще один крок до моєї незалежності, так я думала до того моменту, як замість машини для іспиту до мене під’їхала старенька бабуся на сонцезахисних окулярах і велосипеді. “Ти готова?” – запитала вона з явним завзяттям, яке я сприйняла за жарт. Але жартів не було, та бабуся була моїм інструктором. Я планувала натискати на газ, але замість цього натискала на педалі… Перші кілометри були як урок життя на максимальній швидкості. Очікування та реальність різко розійшлися. Сонечко палило нещадно, а моя інструкторка, непохитна як скеля, вела мене через міські вулиці. “Дивись прямо! Більше педалей!” – кричала вона. Мій велосипедний іспит перетворювався на шалену пригоду, і це було тільки початком. Навігуючи між пішоходами, я забула про все на світі. Було відчуття, що ми з бабусею – персонажі дикого ютуб-ролика, який набирає мільйони переглядів. Моє серце билося, як барабан, адже я знала, що в моєму майбутньому – поворот на 360 градусів. І тут сталося непередбачуване. Перед нами вискочила кішка, бабуся різко загальмувала, а я…

by

Іспит на права нарешті ще один крок до моєї незалежності, так я думала до того моменту, як замість машини для іспиту до мене під’їхала старенька бабуся на сонцезахисних окулярах і велосипеді. “Ти готова?” – запитала вона з явним завзяттям, яке я сприйняла за жарт. Але жартів не було, та бабуся була моїм інструктором. Я планувала … Read more

Я завжди вважав свій життєвий шлях досить звичним та нудним. Проте одного дня все змінилося радикально. Знаєте, яка найгірша відстань між двома людьми? Це відстань між тим, як зараз ви почуваєтесь, і тим, як ви відчуватиметесь після того, як одна дивна таємниця потрапить до вашого життя.

by

Я завжди вважав свій життєвий шлях досить звичним та нудним. Проте одного дня все змінилося радикально. Знаєте, яка найгірша відстань між двома людьми? Це відстань між тим, як зараз ви почуваєтесь, і тим, як ви відчуватиметесь після того, як одна дивна таємниця потрапить до вашого життя.Це було далеко не те, що я очікував у той … Read more

Спогад про війну в Україні Було жарко та безтурботно. Я грав у футбол з друзями на подвір’ї, коли раптом почув гучний вибух. Всі замовкли, але я подумав, що це, напевно, лише феєрверк. Проте в той момент дім за три квартали від нас облетів густий чорний дим. Я замер, не вірячи своїм очам.

by

Спогад про війну в Україні Було жарко та безтурботно. Я грав у футбол з друзями на подвір’ї, коли раптом почув гучний вибух. Всі замовкли, але я подумав, що це, напевно, лише феєрверк. Проте в той момент дім за три квартали від нас облетів густий чорний дим. Я замер, не вірячи своїм очам.Відтоді мій світ перевернувся. … Read more

Мій батько завжди гордо казав: “Славна країна, Україна”. Я виросла в українській родині, де патріотизм був на першому місці. Але я ніколи не думала, що війна доторкнеться до мого життя так близько. Коли звучав перший вибух біля нашого міста, ми з мамою розуміли, що це початок чогось страшного. З плином часу обстріли стали все частішими, а людські стонохи перетворилися на музику, яку ми чули кожен день. Я більше не могла залишати свій будинок без страху. Служити Україні було завданням для моїх співвітчизників. Мої друзі з дитинства стали військовими, а я залишалася відчуженою спостерігачкою цієї кровавої боротьби. І тоді все змінилося.

by

Мій батько завжди гордо казав: “Славна країна, Україна”. Я виросла в українській родині, де патріотизм був на першому місці. Але я ніколи не думала, що війна доторкнеться до мого життя так близько. Коли звучав перший вибух біля нашого міста, ми з мамою розуміли, що це початок чогось страшного. З плином часу обстріли стали все частішими, … Read more

Одного разу я прокинувся під гул градів у моєму рідному місті Донецьк. Для нас це стало звично вже давно – періодичні обстріли з боку російських найманців. Але на цей раз щось було інакше. Звуки вибухів були надзвичайно близькими і швидкими. Машина загасала вулиці пилом, і я зрозумів, що ворог дійшов дуже близько. Змушений був виїхати з будинку разом зі своєю сім’єю, ми взяли найнеобхідніше та поспішили до бомбосховища. Серце було вже довго втрачене від страху, але у нас не було вибору – треба було вижити. Коли ми вибралися на вулицю, ми побачили, що усе вже вогняне, наше місто було зруйноване і сповнене крику і плачу…

by

Одного разу я прокинувся під гул градів у моєму рідному місті Донецьк. Для нас це стало звично вже давно – періодичні обстріли з боку російських найманців. Але на цей раз щось було інакше. Звуки вибухів були надзвичайно близькими і швидкими. Машина загасала вулиці пилом, і я зрозумів, що ворог дійшов дуже близько. Змушений був виїхати … Read more

Снайпери – це найбільш самотні люди війни. Я вчувся цьому на власній шкурі, коли лежав на холодному даху будинку і чекав свою наступну мету. Мій серце було сповнене страху, але я знаю, що мої збройові брати знаходяться поруч і готові допомогти в будь-який момент. Шматки скла, що розлетілися від вибуху, вкрили мої обличчя, але я відчував лише гаряче дихання вогню на шиї. Мої руки тремтіли, але зловісна тиша на цій вулиці заставляла мене утримувати подих і чекати. І ось вона – моя мета. Молодий чоловік, що сповільненими кроками наближався до потрібної мені точки. Його обличчя було зневіреним і втомленим, але в очах блищали рішучість і сміливість. “Зроби це, Вікторе,” – промовив я сам до себе, коли затримав подих і випустив його із глушника. Все відбувалося в кілька секунд, але для мене це було як вічність. Триколірний прапор на його формі був для мене як символ життя, яке він захищав. І коли випустилася куля з моєї гвинтівки, я знав, що вона несе за собою не лише загибель ворога, але і спасіння для нас.

by

Снайпери – це найбільш самотні люди війни. Я вчувся цьому на власній шкурі, коли лежав на холодному даху будинку і чекав свою наступну мету. Мій серце було сповнене страху, але я знаю, що мої збройові брати знаходяться поруч і готові допомогти в будь-який момент. Шматки скла, що розлетілися від вибуху, вкрили мої обличчя, але я … Read more

Образіть, як я вчора потрапив у найнезвичайнішу та справжньо-жахливу ситуацію у моєму житті. Було чотири ранку, коли я раптово прокинувся від дзвінка у двері. При цьому я чув, як крапельки дощу стукали в міжкімнатну стеля з фальшперемичкою. Стрімко зійшов на перший поверх, а серце відреагувало на неприємний захват. Відкрив двері – і майже підняв руки вгору. Переді мною стояв чоловік, вбраний у костюм клубу велетнів на ім’я “Лапки”. – Ішов поговорити з вами, – він усміхнувся та простягнув руку. Проглотнувши слину, я підійшов до нього. Тримаючи мене за плече, він недовірливо оглянувся, а потім змінив вираз обличчя. – Ви маєте братові заблокований мобільник? Старт, мій брат вчора повертався з роботи і ще в кількох кілометрах від нас злетів з дороги. Підганьбезжувавши, я здивувавсь і закивав на підтвердження. Нехай мене назвуть дурнем або наївним, проте вся ця історія з Костям, запілена дружба з якоїсь нічого і не почала – доволі шибенна.

by

Образіть, як я вчора потрапив у найнезвичайнішу та справжньо-жахливу ситуацію у моєму житті. Було чотири ранку, коли я раптово прокинувся від дзвінка у двері. При цьому я чув, як крапельки дощу стукали в міжкімнатну стеля з фальшперемичкою. Стрімко зійшов на перший поверх, а серце відреагувало на неприємний захват. Відкрив двері – і майже підняв руки … Read more

З моїми друзями ми завжди мріяли подорожувати по всьому світу, але життя розпорядилося інакше. Замість насолодження живими кольорами, я опинився в густому диму паління на війні в Україні. Моя доля змінилася однією сповненою надій миттю. Все трапилося в один спекотний день. Ми йшли розвідувати сусідський район, коли раптово потрапили під вогонь снайперів. Мої друзі моментально кинулись в укриття, але я застряг під відкритим небом, слухаючи звуки куль, які свистіли біля моєї голови. Моє серце билося так швидко, що я забоявся, що воно вискочить із грудей. Настав час діяти. Я рухнувся на землю та розмістилий у позі підводника. Я виграю час для своїх друзів. Мимоволі перед очима промайнули моменти з нашого дитинства: перші прогулянки в лісі, перші поцілунки під зірковим небом, перші посвідки на машинах. Що я зараз зробив би за їх посмішку. І ось, коли я готувався вистрибнути у безпосередню бійню, ледь відчув якийсь дивний тягучка внутрішностей. Я дивно постав у привіт, їм, звісно, не зайшло це. Але саме тоді дивним чином видзвонила мені мама. Просто перевірити, як я. Мова не йшла про те, що я зараз переживаю. Я поринув у спогади про свої пригоди. Потрібно було щось робити.

by

З моїми друзями ми завжди мріяли подорожувати по всьому світу, але життя розпорядилося інакше. Замість насолодження живими кольорами, я опинився в густому диму паління на війні в Україні. Моя доля змінилася однією сповненою надій миттю. Все трапилося в один спекотний день. Ми йшли розвідувати сусідський район, коли раптово потрапили під вогонь снайперів. Мої друзі моментально … Read more

Було відразу відчутно, що це для мене вирішальний момент. Страшний тріск вибуху, який вразив усі мої сенсори, пронісся навколо. Ледь не підскочив від страху, але затримався, висуваючись у зруйноване вікно для кращої обзорності. Запах диму і гари пронизував ніс, а серце било так швидко, ніби воно готове вирватися з грудей. Війна вже довгий час терзала нашу країну, але ця атака здавалася особливою. Ми, місцеві мешканці, навіть не могли уявити, що подібне може статися саме тут, у нашому маленькому містечку. Рідкісно, коли чутки про бойові дії діставали до нас, але тепер це стало реальністю. Шум артилерії був настільки гучним, що важко було розрізнити окремі вибухи. Намагаючись зігріти замерзлі руки, я вирішив довести своє обладнання до крайніх меж, впевнений, що це може врятувати нам життя. Але часу було мало, і я ризикнув.

by

Було відразу відчутно, що це для мене вирішальний момент. Страшний тріск вибуху, який вразив усі мої сенсори, пронісся навколо. Ледь не підскочив від страху, але затримався, висуваючись у зруйноване вікно для кращої обзорності. Запах диму і гари пронизував ніс, а серце било так швидко, ніби воно готове вирватися з грудей. Війна вже довгий час терзала … Read more

Я опинився в темному підвалі, в якому на стінах відбивалися відбитки крові. Жахливе враження пройняло мене від перших мить, але ось шурхіт викликав у мені нараження. Моя долія у неволі, з моменту ув’язнення, відразу ж показався мені обличчю смерті. І хоча зовні я можливою створював враження безпорадного засудженого, серед своїх співзневірянців в мені їхали плини відваги та стійкості. Проте, через деякий час, я зрозумів – це був не кінець, це було лише початок.

by

Я опинився в темному підвалі, в якому на стінах відбивалися відбитки крові. Жахливе враження пройняло мене від перших мить, але ось шурхіт викликав у мені нараження. Моя долія у неволі, з моменту ув’язнення, відразу ж показався мені обличчю смерті. І хоча зовні я можливою створював враження безпорадного засудженого, серед своїх співзневірянців в мені їхали плини … Read more