Я опинився в темному підвалі, в якому на стінах відбивалися відбитки крові. Жахливе враження пройняло мене від перших мить, але ось шурхіт викликав у мені нараження. Моя долія у неволі, з моменту ув’язнення, відразу ж показався мені обличчю смерті.
І хоча зовні я можливою створював враження безпорадного засудженого, серед своїх співзневірянців в мені їхали плини відваги та стійкості. Проте, через деякий час, я зрозумів – це був не кінець, це було лише початок.
“Готуйтеся до бою!” – раптом долинуло ззовні. Мої серцеві скорочення навіть перевищили стрімку кількість кроків, які я здійснив, щоб потрапити на передову. На небі загорілось сонце, а на горизонті піднялися ворожі танки…
###
Мої руки тремтили, але кожен мій крок був міцним та впевненим. Я бачив своїх товаришів, які через біль долі пред’являли справжній героїзм та відвагу. Я плекав бажання перемогти, яке заллювало кров мою серця.
###
Настав момент, коли ми стали визначати вихідні точки для нашого контратаку. Смасшку в очах бравого бійця. І я вирішив, незважаючи на все, здійснити наступний рух…
###
Почалася найжорстокіша битва, яку я коли-небудь бачив. Металеві чудовиська рвали все на своєму шляху, але наші серця були наповнені бажанням перемогти. Ми віддавали все для нашої країни та свободи.
###