infoman.am

Мій батько завжди гордо казав: “Славна країна, Україна”. Я виросла в українській родині, де патріотизм був на першому місці. Але я ніколи не думала, що війна доторкнеться до мого життя так близько. Коли звучав перший вибух біля нашого міста, ми з мамою розуміли, що це початок чогось страшного. З плином часу обстріли стали все частішими, а людські стонохи перетворилися на музику, яку ми чули кожен день. Я більше не могла залишати свій будинок без страху. Служити Україні було завданням для моїх співвітчизників. Мої друзі з дитинства стали військовими, а я залишалася відчуженою спостерігачкою цієї кровавої боротьби. І тоді все змінилося.

by

Мій батько завжди гордо казав: “Славна країна, Україна”. Я виросла в українській родині, де патріотизм був на першому місці. Але я ніколи не думала, що війна доторкнеться до мого життя так близько. Коли звучав перший вибух біля нашого міста, ми з мамою розуміли, що це початок чогось страшного. З плином часу обстріли стали все частішими, … Read more

Одного разу я прокинувся під гул градів у моєму рідному місті Донецьк. Для нас це стало звично вже давно – періодичні обстріли з боку російських найманців. Але на цей раз щось було інакше. Звуки вибухів були надзвичайно близькими і швидкими. Машина загасала вулиці пилом, і я зрозумів, що ворог дійшов дуже близько. Змушений був виїхати з будинку разом зі своєю сім’єю, ми взяли найнеобхідніше та поспішили до бомбосховища. Серце було вже довго втрачене від страху, але у нас не було вибору – треба було вижити. Коли ми вибралися на вулицю, ми побачили, що усе вже вогняне, наше місто було зруйноване і сповнене крику і плачу…

by

Одного разу я прокинувся під гул градів у моєму рідному місті Донецьк. Для нас це стало звично вже давно – періодичні обстріли з боку російських найманців. Але на цей раз щось було інакше. Звуки вибухів були надзвичайно близькими і швидкими. Машина загасала вулиці пилом, і я зрозумів, що ворог дійшов дуже близько. Змушений був виїхати … Read more

Снайпери – це найбільш самотні люди війни. Я вчувся цьому на власній шкурі, коли лежав на холодному даху будинку і чекав свою наступну мету. Мій серце було сповнене страху, але я знаю, що мої збройові брати знаходяться поруч і готові допомогти в будь-який момент. Шматки скла, що розлетілися від вибуху, вкрили мої обличчя, але я відчував лише гаряче дихання вогню на шиї. Мої руки тремтіли, але зловісна тиша на цій вулиці заставляла мене утримувати подих і чекати. І ось вона – моя мета. Молодий чоловік, що сповільненими кроками наближався до потрібної мені точки. Його обличчя було зневіреним і втомленим, але в очах блищали рішучість і сміливість. “Зроби це, Вікторе,” – промовив я сам до себе, коли затримав подих і випустив його із глушника. Все відбувалося в кілька секунд, але для мене це було як вічність. Триколірний прапор на його формі був для мене як символ життя, яке він захищав. І коли випустилася куля з моєї гвинтівки, я знав, що вона несе за собою не лише загибель ворога, але і спасіння для нас.

by

Снайпери – це найбільш самотні люди війни. Я вчувся цьому на власній шкурі, коли лежав на холодному даху будинку і чекав свою наступну мету. Мій серце було сповнене страху, але я знаю, що мої збройові брати знаходяться поруч і готові допомогти в будь-який момент. Шматки скла, що розлетілися від вибуху, вкрили мої обличчя, але я … Read more

Образіть, як я вчора потрапив у найнезвичайнішу та справжньо-жахливу ситуацію у моєму житті. Було чотири ранку, коли я раптово прокинувся від дзвінка у двері. При цьому я чув, як крапельки дощу стукали в міжкімнатну стеля з фальшперемичкою. Стрімко зійшов на перший поверх, а серце відреагувало на неприємний захват. Відкрив двері – і майже підняв руки вгору. Переді мною стояв чоловік, вбраний у костюм клубу велетнів на ім’я “Лапки”. – Ішов поговорити з вами, – він усміхнувся та простягнув руку. Проглотнувши слину, я підійшов до нього. Тримаючи мене за плече, він недовірливо оглянувся, а потім змінив вираз обличчя. – Ви маєте братові заблокований мобільник? Старт, мій брат вчора повертався з роботи і ще в кількох кілометрах від нас злетів з дороги. Підганьбезжувавши, я здивувавсь і закивав на підтвердження. Нехай мене назвуть дурнем або наївним, проте вся ця історія з Костям, запілена дружба з якоїсь нічого і не почала – доволі шибенна.

by

Образіть, як я вчора потрапив у найнезвичайнішу та справжньо-жахливу ситуацію у моєму житті. Було чотири ранку, коли я раптово прокинувся від дзвінка у двері. При цьому я чув, як крапельки дощу стукали в міжкімнатну стеля з фальшперемичкою. Стрімко зійшов на перший поверх, а серце відреагувало на неприємний захват. Відкрив двері – і майже підняв руки … Read more

З моїми друзями ми завжди мріяли подорожувати по всьому світу, але життя розпорядилося інакше. Замість насолодження живими кольорами, я опинився в густому диму паління на війні в Україні. Моя доля змінилася однією сповненою надій миттю. Все трапилося в один спекотний день. Ми йшли розвідувати сусідський район, коли раптово потрапили під вогонь снайперів. Мої друзі моментально кинулись в укриття, але я застряг під відкритим небом, слухаючи звуки куль, які свистіли біля моєї голови. Моє серце билося так швидко, що я забоявся, що воно вискочить із грудей. Настав час діяти. Я рухнувся на землю та розмістилий у позі підводника. Я виграю час для своїх друзів. Мимоволі перед очима промайнули моменти з нашого дитинства: перші прогулянки в лісі, перші поцілунки під зірковим небом, перші посвідки на машинах. Що я зараз зробив би за їх посмішку. І ось, коли я готувався вистрибнути у безпосередню бійню, ледь відчув якийсь дивний тягучка внутрішностей. Я дивно постав у привіт, їм, звісно, не зайшло це. Але саме тоді дивним чином видзвонила мені мама. Просто перевірити, як я. Мова не йшла про те, що я зараз переживаю. Я поринув у спогади про свої пригоди. Потрібно було щось робити.

by

З моїми друзями ми завжди мріяли подорожувати по всьому світу, але життя розпорядилося інакше. Замість насолодження живими кольорами, я опинився в густому диму паління на війні в Україні. Моя доля змінилася однією сповненою надій миттю. Все трапилося в один спекотний день. Ми йшли розвідувати сусідський район, коли раптово потрапили під вогонь снайперів. Мої друзі моментально … Read more

Було відразу відчутно, що це для мене вирішальний момент. Страшний тріск вибуху, який вразив усі мої сенсори, пронісся навколо. Ледь не підскочив від страху, але затримався, висуваючись у зруйноване вікно для кращої обзорності. Запах диму і гари пронизував ніс, а серце било так швидко, ніби воно готове вирватися з грудей. Війна вже довгий час терзала нашу країну, але ця атака здавалася особливою. Ми, місцеві мешканці, навіть не могли уявити, що подібне може статися саме тут, у нашому маленькому містечку. Рідкісно, коли чутки про бойові дії діставали до нас, але тепер це стало реальністю. Шум артилерії був настільки гучним, що важко було розрізнити окремі вибухи. Намагаючись зігріти замерзлі руки, я вирішив довести своє обладнання до крайніх меж, впевнений, що це може врятувати нам життя. Але часу було мало, і я ризикнув.

by

Було відразу відчутно, що це для мене вирішальний момент. Страшний тріск вибуху, який вразив усі мої сенсори, пронісся навколо. Ледь не підскочив від страху, але затримався, висуваючись у зруйноване вікно для кращої обзорності. Запах диму і гари пронизував ніс, а серце било так швидко, ніби воно готове вирватися з грудей. Війна вже довгий час терзала … Read more

Я опинився в темному підвалі, в якому на стінах відбивалися відбитки крові. Жахливе враження пройняло мене від перших мить, але ось шурхіт викликав у мені нараження. Моя долія у неволі, з моменту ув’язнення, відразу ж показався мені обличчю смерті. І хоча зовні я можливою створював враження безпорадного засудженого, серед своїх співзневірянців в мені їхали плини відваги та стійкості. Проте, через деякий час, я зрозумів – це був не кінець, це було лише початок.

by

Я опинився в темному підвалі, в якому на стінах відбивалися відбитки крові. Жахливе враження пройняло мене від перших мить, але ось шурхіт викликав у мені нараження. Моя долія у неволі, з моменту ув’язнення, відразу ж показався мені обличчю смерті. І хоча зовні я можливою створював враження безпорадного засудженого, серед своїх співзневірянців в мені їхали плини … Read more

Мій історія починається 10 років тому. Я тоді був студентом університету, і в один спекотний день я вирішив зіграти жарт зі своїм одногрупником. Цей жарт був сподівано дуже спекотним, але я навіть не уявляв, які наслідки він матиме. Коли мій одногрупник заходив у аудиторію на лекцію, я підкинув йому на стіл маленьку листівку з написом “Ти сьогодні відрахований”. Я думав, що він розгубиться або начепуриться, але він підняв карандаш і написав щось на зворотному боці листівки. Потім випалив її та повернув мені. Я відчув паніку, коли прочитав слова на зворотному боці: “Тебе теж чекає сюрприз.” Це було дуже дивно, але я подумав, що це просто його спроба відплатити. Але коли я вийшов з лекції, все сталося. Мої одногрупники розташували великий банер з написом “Вітаємо з весіллям!” Я ставкила зараз! Що це за жарт такий? Де вони взяли цей банер? Я відчував, що це зовсім не жарт. Усі реготалися, сміялися, приймали мене в руки. Я збито усміхався, але всередині чув, що щось пішло не так. Я не розумів, як це могло статися. І тоді я побачив її. Вона стояла у важкому шоку. Моя дівчина. Чітко бачив, як вона стрімко випадає з рук. Мій жах прибирався в мене. Я не міг знайти слів, спробувати пояснити. Я просто дивився на неї, почуваючи, як усяка крапелька її довіри до мене випаровується. Мій життєвий капітал спалахнув перед моїми очима.

by

Мій історія починається 10 років тому. Я тоді був студентом університету, і в один спекотний день я вирішив зіграти жарт зі своїм одногрупником. Цей жарт був сподівано дуже спекотним, але я навіть не уявляв, які наслідки він матиме. Коли мій одногрупник заходив у аудиторію на лекцію, я підкинув йому на стіл маленьку листівку з написом … Read more

Було сонячною давньою весняною неділею, коли я вирішив зробити собі приємне. Купивши велику порцію попкорну, я сів у крісло перед телевізором, готовий дивитися свій улюблений серіал. Але тоді сталось щось дивне, що повністю змінило моє життя. Зазвичай я не вірю в надприродні явища або магію, але те, що сталося в той день, перетнуло всі мої уявлення про реальність. Я почув, як щось зашепотіло мені на вухо: “Поглянь під диван”. Мені стало дивно і трохи навіть страшно, але я вирішив перевірити. Підійшовши до дивана і нахилившись, я відчув чогось холодного на дотик. Витягнувши руку, я виявив там старий пилосос. Це було дивно, адже я не пригадую, щоб коли-небудь там залишався старий пилосос. Але тоді я побачив ще щось. В кутку поміж пилососом та стіною була маленька коробка. Я її витяг і відчув запах старої старовини. Відкривши коробку, я виявив там старий фотоапарат. На ньому було написано “Збережи моменти, які ти ніколи не хочеш забути”. Мені стало дивно, де цей фотоапарат міг з’явитися, але я вирішив його перевірити. Натиснувши на кнопку, я почув якийсь стукіт, а потім відчув щось незвичне. Спочатку я побачив лише мить, але тоді все ожило. Почалася презентація найяскравіших моментів мого життя. Я бачив свої перші кроки, поцілунок і важливі події, які мені дуже запам’ятовуються. Захоплений цими спогадами, я не помітив, як зникла недоїдена порція попкорну. Але найцікавіше було наступне — фотоапарат зупинився на незнайомому для мене знімку. На фотографії була жінка, яка тримала в руках фотоапарат, який схожий на той, що я знайшов під диваном. В її очах була така ж вражаюча дивина, яку я відчував у цей момент. Хто вона? Чому фотоапарат звела мене саме до цього знімку? Запитання не давали мені спокою, але відповідей так і не було. Я вирішив дізнатися правду і продовжити детектив, який розпочався у мене під диваном.

by

Було сонячною давньою весняною неділею, коли я вирішив зробити собі приємне. Купивши велику порцію попкорну, я сів у крісло перед телевізором, готовий дивитися свій улюблений серіал. Але тоді сталось щось дивне, що повністю змінило моє життя. Зазвичай я не вірю в надприродні явища або магію, але те, що сталося в той день, перетнуло всі мої … Read more

Відкрив очі і побачив лице своєї сестри. Її очі були наповнені страхом, а вуста тремтіли від хвилювання. Я миттєво зрозумів, що щось пішло не так. Когда я покинув нашу маленьку українську дівчинку на школу та поспішив до фронту, я чекав відповідного ризику. Проте, навіть у своїх найгірших кошмарах, не уявляв подібного моменту. Вона просто сиділа там, у тій посередині гарнізону училища, мовчки плакала і не могла відкрити рота. І оніміла… Так, я живу з відчуттям своєї вразливості проти різкої реальності. Жертвуючи ради кожного, хто мене оточує. Шлях до перемоги — це шлях тривожний і сповнений війни, і кожному доводиться долати свої бар’єри. І ось тепер я стояв тут, безсиллям, перед горем і страхом, який навіть мій рівень відчуженості не міг перебороти.

by

Відкрив очі і побачив лице своєї сестри. Її очі були наповнені страхом, а вуста тремтіли від хвилювання. Я миттєво зрозумів, що щось пішло не так. Когда я покинув нашу маленьку українську дівчинку на школу та поспішив до фронту, я чекав відповідного ризику. Проте, навіть у своїх найгірших кошмарах, не уявляв подібного моменту. Вона просто сиділа … Read more