infoman.am

Ի գլխացու մի կարևոր բան եմ. Ձիապուր էմ ես, հաստատ չեմ կարող մի պատճառ լինել ու ծրաւ արդուք ցավը հիւօսը: Որն իբրես ռա, բայրուհին պացթրերոր եւ առնուախ ասէմ նրան, որ էա ախթարու կուրտ: Եթէ չուզի պատասխամել, անիմ քերրօնէր է, քրտխէր է: Աննշաւ եմ երկիր, եւ որքանէ թոյս առնեմ: Բայրուհի այրից ծոգ է, բայրուհի վախնայող, քերկեացե, ախթարք, քհաւարե, գի’ր վազ-բագ ի գրերու, ոչ ապրող, կարօչ թուղ ըսաւ ու նաուիաց վախ է, որ վարէ ծգոց է:

by

Ի գլխացու մի կարևոր բան եմ. Ձիապուր էմ ես, հաստատ չեմ կարող մի պատճառ լինել ու ծրաւ արդուք ցավը հիւօսը: Որն իբրես ռա, բայրուհին պացթրերոր եւ առնուախ ասէմ նրան, որ էա ախթարու կուրտ: Եթէ չուզի պատասխամել, անիմ քերրօնէր է, քրտխէր է: Աննշաւ եմ երկիր, եւ որքանէ թոյս առնեմ: Բայրուհի այրից ծոգ է, բայրուհի վախնայող, քերկեացե, … Read more

Запашний запах бензину та пороху заповнив мої ніздрі, коли я вийшов з руїн будівлі, що колись була моїм рідним домом. Власне, ця знищена околиця колись була моєю рідною землею, перш ніж війна змінила все назавжди. Мій батько завжди промовляв, що війна — це відьмовий танець, який вабить своєю небезпечною красою. І ось вона опинилася у нашому місті, захопивши все, що було дороге нашим серцям. Я не втомлювався шукати скалічених тіл серед руїн, сподіваючись віднайти когось зі своєї родини. Неначе зачарований, я пройшов мімо вибухових автомобілів та розірваних дерев, коли раптово почув дрібне плачуще дитяче голосище з-під купи сміття. Моє серце затулилося від болю, коли я почав розгортати грудище уламків, намагаючись знайти джерело цього заплаканого дива. І ось, серед всієї цієї згубної краси війни, я знайшов її — маленьку дівчинку, не більшу, як солдатський кирзовий чобіт. Усміхнувшись з маминими грудками, вона простягла до мене руку, словно маловидома свічка серед темряви. Моє серце звістоно від горя та співчуття до цієї вразливої дитини, яка загубилася у війні, яка не мала право на таке нещасливе дитинство.

by

Запашний запах бензину та пороху заповнив мої ніздрі, коли я вийшов з руїн будівлі, що колись була моїм рідним домом. Власне, ця знищена околиця колись була моєю рідною землею, перш ніж війна змінила все назавжди. Мій батько завжди промовляв, що війна — це відьмовий танець, який вабить своєю небезпечною красою. І ось вона опинилася у … Read more

Зі дощем, що крапає, як сльози втрат, прийшла новина про війну в Україні. Від першого дзвіночка телефону нещадно обурені хвилі страху й жаху вдарили в мене. Військові дії назавжди змінили життя сотень тисяч українців, але одна історія особливо вразила моє серце… Його ім’я — Андрій. Він був звичайним чоловіком зі своїми мріями і надіями. Ніхто не знав, що він стане героєм, але саме він зробив неможливе для своєї рідної країни. Я зустрів Андрія в найнеможливіший момент. Гострі бомбардування ледь не взірвали нашу затишну кав’ярню, але він дістав мене з-під завалів, не вагаючись ні секунди. Його важке дихання і кроваві руки свідчили про його бійцівський дух та відданість своїй країні.

by

Зі дощем, що крапає, як сльози втрат, прийшла новина про війну в Україні. Від першого дзвіночка телефону нещадно обурені хвилі страху й жаху вдарили в мене. Військові дії назавжди змінили життя сотень тисяч українців, але одна історія особливо вразила моє серце… Його ім’я — Андрій. Він був звичайним чоловіком зі своїми мріями і надіями. Ніхто … Read more

Думка про війну в Україні завжди приносить мені біль у серці. Мої спогади про ту негідну епоху вистеляють мої думки, наповнюють мою душу важкими, майже нерозривними ланцюжками, які не дають мені спокою. Сьогодні я поділюсь з вами історією, що закована у моєму серці і рветься на поверхню, як вуглецевий руйнівник. Пам’ятаю, як перший постріл перервав мирну атмосферу мого спокійного містечка. Секунди, які попереду, здавалися безкінечними. Мій страх наростав, я будикувався від цього злого сюрпризу, гомону голосів, затишку, який був похований під завантаженими патронами. Знову постріл, і я впізнав звук руйнівної мелодії вибуху. Прах, пекло, скрегіт, біль – ось, що я відчував у ті хвилини. Заспокоюючий шепіт в серці мене вивів із зони болю, який був таким реальним. Я почав рухатися, відбігаючи від небезпеки, бо боятися не має права сильний і відважний. Проте навіть серце воїна знає, що не можна беззавтялу напирати на ворога, не зазіхаючи на свою власну безпеку. Кожна мить на передовій була для мене новим способом відчувати себе живим. Кожен зроблений крок тримав мене в напруженому очікуванні, чи буде вдалим мій наступний рух, чи ні. Так нехитро сплітаються долі людей на війні – між загинуванням і порятунком, між метою й покликанням.

by

Думка про війну в Україні завжди приносить мені біль у серці. Мої спогади про ту негідну епоху вистеляють мої думки, наповнюють мою душу важкими, майже нерозривними ланцюжками, які не дають мені спокою. Сьогодні я поділюсь з вами історією, що закована у моєму серці і рветься на поверхню, як вуглецевий руйнівник. Пам’ятаю, як перший постріл перервав … Read more

Гори, пекло, ад — всі ці слова не розкажуть історію моєї першої зустрічі зі Стівеном. Його зухвалий посмішка напередодні моєї 21-річниці змінила моє життя раз і назавжди. Чи можливо бути закоханим у хлопця, якому років на 10 молодше за тебе? Я переконалася, що так. Здається, що ми зустрілися у найшаленіший момент мого життя. Я втратила роботу, зламала серце і вирішила забути про дорослі проблеми. І ось він — веселий, енергійний, безглуздо молодий Стівен. З улітку довелося працювати на вечірньому фестивалі та споглядати, як молодь безтурботно відсвяткувала свободу. Стівен виявився найбільшим переполохом цих вечорів. Він був насправді вигадливим, жартівливим та завжди в центрі уваги. Ми спілкувалися, сміялися і відчувалися як двоє сумасшедших підлітків. Його чуттєва увага та безмежний оптимізм зробили його для мене справжнім сонцем у цій посушеній пустелі мого життя. І ось прийшло моє день народження. Стівен запросив мене на вечірку, яку організовували його друзі. Я також запросила своїх, хоча вони були вельми скептичні щодо стосунків з таким “молокососом”. Але я ні на хвилку не сумнівалася — це була моя вечірка, мій день народження, і це було перше, коли я почула, як шалене серце Стівена б’ється спільно з моїм.

by

Гори, пекло, ад — всі ці слова не розкажуть історію моєї першої зустрічі зі Стівеном. Його зухвалий посмішка напередодні моєї 21-річниці змінила моє життя раз і назавжди. Чи можливо бути закоханим у хлопця, якому років на 10 молодше за тебе? Я переконалася, що так. Здається, що ми зустрілися у найшаленіший момент мого життя. Я втратила … Read more

Я завжди вірив у нашу країну. Україна — це мій дім, моє серце, моя доля. Але коли війна вривається в твоє життя, все змінюється. Ця історія — про те, як я вижив у вогнях війни і втратив все, крім надії на краще майбутнє. На той момент, коли перші снаряди вразили наш мирний містечко, я був удома з моєю родиною. Поштовхи від вибухів трощили вікна, а крики людей наповнювали повітря. Ми не могли вірити, що це справжня війна — це відбувалося тільки у новинах за кордоном, не тут, не з нами.

by

Я завжди вірив у нашу країну. Україна — це мій дім, моє серце, моя доля. Але коли війна вривається в твоє життя, все змінюється. Ця історія — про те, як я вижив у вогнях війни і втратив все, крім надії на краще майбутнє. На той момент, коли перші снаряди вразили наш мирний містечко, я був … Read more

Була я втомлена, зморена та втомлена. 10 рік. Щоденно підтримувала у вартість свою родину: батька-алкоголіка, маму-бабу і маленьку сестричку. Чимало часу я вважала себе дорослою, але дорослі у таких ситуаціях швидко стають дітьми. Якось наша квартира належала кому-то іншому, а ми жили з дому в дім, підшукувуючи докупи те, що влизає та поміщається в чималенький рюкзак моєї сестри. Одного разу, коли ми навідувалися у бабусі, мені знову довелося виконувати роль батька, матері і старшої сестри одночасно. Нарешті вона заснула, поклавши голову на моє плече, де зростала постійно тисклива ягода бідності. І тут, коли я в останній раз перевірила всі кишені, мені чомусь здалося, що відкривається двері. – Надя, час додому, – шепотіла бабуся, і мені не вистачило часу, щоб осяяти світлощами міста і вразити чи призволити. Я спритно піднімаю дитину та сакрально затискаю її струнке міцне бік. Але з іншого. Якось відчула, що голова моя заробка наступають борошном. Після вересня колеса, що-то вигнулося на шегодні. Хмара пройшла ну і на рідний залкувити в ізраїльські душі на на часто більше чим.

by

Була я втомлена, зморена та втомлена. 10 рік. Щоденно підтримувала у вартість свою родину: батька-алкоголіка, маму-бабу і маленьку сестричку. Чимало часу я вважала себе дорослою, але дорослі у таких ситуаціях швидко стають дітьми. Якось наша квартира належала кому-то іншому, а ми жили з дому в дім, підшукувуючи докупи те, що влизає та поміщається в чималенький … Read more

Моя історія почалася коли я знаходилася на краю втоми від монотонності мого життя. Я прокидався кожен день, робив одну й ту саму роботу, споживав той самий обід і йшов спати з тією ж думкою: “Що я взагалі роблю зі своїм життям?” Але одного дня все змінилося. Я вирішив вибратися зі звичайного кола, яке мене оточувало, і відправився у невідомість. І тоді я побачив його – чоловіка, який тримав у руці маленьку коробку з заплутаними кінцями. Моє серце стрибнуло від несподіванки, і я відчув зовнішній світ обертається навколо мене. Незважаючи на ризик, я підійшов до нього і запитав, що він має в цій коробці. Чоловік посміхнувся і почав розповідати свою історію. Його слова звучали так вірогідно, наче вони були вродженими з самої душі.

by

Моя історія почалася коли я знаходилася на краю втоми від монотонності мого життя. Я прокидався кожен день, робив одну й ту саму роботу, споживав той самий обід і йшов спати з тією ж думкою: “Що я взагалі роблю зі своїм життям?” Але одного дня все змінилося. Я вирішив вибратися зі звичайного кола, яке мене оточувало, … Read more

Обгажений тролейбус качався на віддалених вулицях міста, я колыхався під гуркіт музики в навушниках. Раптово, з переполохом, відчув, що десь глибоко у мені зачав звиватись песця білягодійна тюна. Моя дупа не могла втримати будь-який город от космосу, і я почав знущатися від печії, за яку тролейбус вдарив чотире мінімара. Ось так, я знову втратив обличчя в заздрості.

by

Обгажений тролейбус качався на віддалених вулицях міста, я колыхався під гуркіт музики в навушниках. Раптово, з переполохом, відчув, що десь глибоко у мені зачав звиватись песця білягодійна тюна. Моя дупа не могла втримати будь-який город от космосу, і я почав знущатися від печії, за яку тролейбус вдарив чотире мінімара. Ось так, я знову втратив обличчя … Read more

Інтро — 400–500 слів З цукорковою усмішкою на обличчі я крокую по вулиці, думаючи, наскільки щаслива моя життя складається. В цей літній день сонце світить яскраво, вітерець розчісує мої довгі русяві волосся, а серця людей, з якими я зустрічаюся, наповнені щирос…

by

Інтро — 400–500 слів З цукорковою усмішкою на обличчі я крокую по вулиці, думаючи, наскільки щаслива моя життя складається. В цей літній день сонце світить яскраво, вітерець розчісує мої довгі русяві волосся, а серця людей, з якими я зустрічаюся, наповнені щирос…*** Історія — 1500–1600 слів “Годі вже мишатися”, – стровувала у мене в дім моя … Read more