Зі дощем, що крапає, як сльози втрат, прийшла новина про війну в Україні. Від першого дзвіночка телефону нещадно обурені хвилі страху й жаху вдарили в мене. Військові дії назавжди змінили життя сотень тисяч українців, але одна історія особливо вразила моє серце…
Його ім’я — Андрій. Він був звичайним чоловіком зі своїми мріями і надіями. Ніхто не знав, що він стане героєм, але саме він зробив неможливе для своєї рідної країни.
Я зустрів Андрія в найнеможливіший момент. Гострі бомбардування ледь не взірвали нашу затишну кав’ярню, але він дістав мене з-під завалів, не вагаючись ні секунди. Його важке дихання і кроваві руки свідчили про його бійцівський дух та відданість своїй країні.
Далі ми проводили дні, оберігаючи одне одного від загроз та небезпек. Можливо, це була найважча частина нашого шляху — війна не знає пощади.
І ось одного дня, коли ми були оточені ворожими силами і здавалося, що вже немає шансів на порятунок, Андрій взяв у руки автомат і крикнув: “За Україну!”. Його мужність та рішучість були безмежними, і в цей момент я зрозумів, що він — справжній лев.
###
Чи зможе Андрій перемогти ворожі сили? Чи здатен він врятувати своїх товаришів та рідну землю? Невідомо, адже війна — це справжній випробування для кожного.