Я вирішив міняти своє життя у день свого дня народження, але те, що сталося, коли я переступив поріг тієї залишеної кав’ярні, змусило моє серце зупинитися на мить. Там була вона — Іра, дівчина, яка покинула мене п’ять років тому без будь-яких пояснень, сиділа зі сльозами на очах, дивлячись на мене, наче з’явився привид.
“Ти виглядаєш так, наче бачиш привида,” — сказала вона, коли я вже сідав навпроти. Яку ж круту розмову ми мали того дня, але як же вона закінчилася… Цього разу я мусив знайти відповіді. Я хотів розуміти, чому вона пішла, що саме я зробив не так.
Наша розмова відкрила старі рани, але я все ще відчував те саме тепло, коли дивився на неї. Вона пояснила, що пішла тоді, бо її сім’я переживала складні часи та вона не могла мене втягувати в це. Який сюрприз, який поворот… але історія не закінчилася на цьому.
“Ти ще злий на мене?” — спитала вона, заплітаючи пальці свої руки в мої. Замість відповіді, я…
Я подивився на неї, і в моїх очах було стільки питань. Здається, Іра відчувала це, бо її дихання стало частішим. “Як я міг бути злий?” — врешті прошепотів я. “Весь цей час я просто хотів зрозуміти чому… тепер, коли ти тут, я просто хочу… хочу все виправити.”
Ми годинами говорили про все: про її родину, мою роботу, наші мрії та невдачі. Іра змінилась, але в її очах все ще була та дівчина, в яку я закохався колись. Я відчував, що нам варто спробувати знову, але завжди залишалась одна велика “якщо.”
Раптом Іра дістала з сумочки фотографію, на якій була вона і маленький хлопчик, з щасливими усмішками. Моє серце зупинилося. “Це мій син, Максим. Ти… ти батько, Михайло.”
Ці слова прозвучали так раптово, що я ледь міг дихати. Весь цей час? Чому вона не сказала раніше? Наші наступні кроки були важкими. Ми з Ірою вирішили, що нашому сину потрібен час, щоб дізнатися про мене, тому ми розпочали спільні зустрічі, гулянки у парку, відвідування зоопарку. Поступово Максим починав довіряти мені, а моє серце пожвавлювалося з кожною посмішкою, кожним його “татку”.
Через кілька місяців, коли ми сиділи всі разом на пікніку, Іра взяла мою руку і сказала, що хоче спробувати знову. Наша історія отримала шанс на нове початок, але життя завжди приховує несподіванки.
На наступний рік нашому Максиму виповнилося п’ять, і ми вирішили влаштувати йому святкування в його улюбленому місці – місцевому парку. Та саме в цей день, серед ігор та сміху, я побачив її. Жінку зі своїх студентських років, яка ніколи не виходила з моєї голови. Іра помітила мій погляд, і я знав, що настав час розповісти їй всю правду про моє минуле, яке раптом вирішило повернутися.