Я завжди мріяла про велику і яскраву весілля. Моя уява повністю промальовувала, як я входжу у вишукану залу, прикрашену квітами та кришталевими люстрами, в розкішній сукні, що розкішно обгортає моє тіло. Але реальність виявилася трохи іншою.
Коли я відчинила очі, світ навколо мене уже засяяв світлом ранкового сонця. Я ось знаходилася в палаті місцевої лікарні, з важким пошкодженням ноги після автомобільної аварії. Він відбувся вчора, у день мого весілля.
Моя душа боліла від цього суто фізичного болю. Як це сталося? Що буде на замість мого довгоочікуваного весілля? Чому світ вирішив пожартувати надо мною саме в цей день?
Мої думки переплелися в калейдоскопі відчуттів і невпевненості. І що мені робити тепер? Моя майбутність була як перекручена сторінка у книзі – невідома та непередбачувана.
Час плив, як уві сні. Дні стали нудними та одноманітними. Я втратила надію на швидке одужання та відновлення. Але одного разу все змінилося.
У палату завітало дивне коло людей з інструментами. Вони впевнено ввійшли і почали говорити про реабілітаційні процедури. Я побачила в їхніх очах загадкову спритність та невідому магію. Зараз я вірила у чудеса.
З кожним днем мої ноги ставали сильнішими. Я знову могла почувати їх під собою та рухатися без допомоги. Цей дивний колектив повернув мені надію та віру у свої сили.
Але одного разу, коли я вперше встала на ноги після аварії в стильних каблуках, я зрозуміла – все це був тільки початок.