Моєму життю вдавалося уникати небезпеки, але одного разу все раптово змінилося.
Я завжди була втішним дитинством, любов’ю до мрій та безтурботними днями. Але одного дня все змінилося. Той день запам’ятався мені назавжди.
Втомлена від роботи, я вирішила відпочити на березі океану. Мої ноги босоніж ніжилися в піску, а вітер грав з моїми волоссям. Аж раптом я почула дивний шум у воді. Спершу я його ігнорувала, але потім вирішила подивитися ближче.
У воді плавала жінка. Її крики на допомогу вразили мене. Я стрибнула в океан, щоб підтягти її на берег. Вона була безпорадною, знесилена. Усі мої підозри про те, що трапилося, стали справжністю, коли я побачила, що вона потонула.
Щось в мені говорило, що мені треба було врятувати її, навіть якщо це означало ризик для себе. Ми обидві потрапили в небезпеку, але я не могла просто стояти та дивитися, як вона тоне. З кожним моїм рухом ми обидві наближалися до берега.
І ось настав момент, коли я зрозуміла, що це був не просто випадок, але щось більше. В цій небезпеці я знайшла несподіваного союзника.
Коли ми обидві, виснажені та обурені, дісталися берега, я підтримала жінку і почала огидувати над собою. Її стан був серйозним, і я робила все можливе, щоб їй допомогти.
Вона невідомо як потрапила у воду, та запевняла, що все буде добре. Крім того, вона не знімала з мене погляду. Її очі виражали щось неймовірне, але я не могла вгадати, що саме.
Ми знайшли спільну мову, обмінялися деякою інформацією про себе. Та коли я дізналася її ім’я – він вчинив мене на мить замисліти. Бо ім’я це було не просте, але специфічне – моє власне ім’я.
Закручена і загадкова історія моєї порятунки досягла свого кульмінації тоді, коли відбулася зустріч двох душ. Це було як якесь предзнамення, що я знайшла свою співудачу у цій небезпечної ситуації.