Я завжди вірила у добро і справжнє кохання. Та здається, цей світ вирвав мене з розпеку і кинув у вогонь. Моє ім’я – Настя, і я розповім вам історію, яка змінила моє бачення цього світу назавжди.
Це було тепло літнього дня, коли я зустріла його. Старий персиковий автомобіль збив мене на пішохідному переході. Від удару я ледве стояла на ногах, але він не подумав покинути місце події. Замість цього, він вийшов з машини, вибачився декілька разів і запропонував забрати мене до лікарні.
Тим самим відвернувший від смерті, він став моїм героєм у цей момент. Ми провели декілька годин разом у лікарні, ділілися різними історіями. Виявляється, він був місцевим архітектором, а я – мистецькою фотографкою. Наші світи здавалися дуже відмінними, але з якоїсь невідомої причини я відчувала, що він – та людина, яку я шукала все життя.
І ось я стою на порозі його великого будинку, до якого він мене запросив. Мій кущ виправдало і кров биручого ставлення, коли він несподівано сказав: “Настя, ти сподобалася мені з першого погляду, і я хотів би, щоб ти залишилася зі мною”. Моє серце вдарило так сильно, що я могла почути його у вухах. І я зробила свій вибір…
Ми створили казкову історію кохання, кожен момент якого був наповнений справжнім щастям. Ми подорожували разом, ділилися мріями, збудували дім та заснували сім’ю. Щасливі дні летіли, наче мить, і ми не помічали, як час пролітає.
Але одного дня все змінилося. Після тривалої хвороби, його здоров’я погіршилося в кілька днів. Лікарі клали мою руку на плече і сказали, що у нього залишилося дуже мало часу. Я не могла повірити в це, все ж з нього була надія, мій камінь опори, моє все.
Я провела безсонні ночі на горі, молившись до небес і прошувавши про чудо. Але час не був на нашому боці, і вранці він пішов. Моє серце розірвалося на шматки, як покиданий мозаїчний світ. І ось я, стоячи на порозі його дому, потукала у ворота, як колись, з іскристими сльозами на очах.
Я доторкалася до його авто, яке мене втішало в останні моменти. І ось наприкінці, я помітила, що там – нотатки, які його пам’яті. Він заранніше знав про свою неминучість, і залишив для мене лист – “Настя, я завжди буду з тобою в серці, моя кохана. Не сумуй за мною, моя душа залишається тут назавжди”. Ці слова відкрили мої очі на новий світ, де він завжди буде зі мною, у кожному моєму подиху. І я помітила, що кохання – це завжди живе і готове зігріти наші серця.