[Вступ — 400–500 слів]
Моє ім’я — Вікторія, і я вже рік як працюю в дитячому будинку. Кожного разу, коли виходжу із роботи, серце набуває дивної теплоти. Але один із моїх клієнтів змінив усе. Була то хлопчина на ім’я Павло, який вроджено мав проблеми зі здоров’ям та важко підтримував комунікацію.
Одного разу, я пішла на прогулянку з Павлом, і він почав розповідати про своє дитинство, про болючі спогади та самотність. Його очі були сповнені болю та розчарування, і мені стало його дуже шкода. Але раптом він зробив щось, що повністю змінило моє уявлення про нього.
[Історія — 1500–1600 слів]
Після декількох хвилин розмови, Павло зірвався з місця і відправився у біг. Я вже майже розміряла йому крок, але раптом він зупинився біля великої красивої квітки. Його очі засяяли радістю, а на губах з’явився легкий посмішка. Він відірвав квітку від стебла і подав мені, кажучи: “Дякую за те, що завжди мене чуєш. Ця квітка — моя подяка тобі”. Я німо прийняла подарунок і відчувала, як сльози радості крадуться до моїх очей.
Цей простий жест змінив все. Павло більше не боявся відкриватися мені, і ми стали найкращими друзями. Його розповіді про минуле додають мені сили і роблять кожен день яскравішим. Наші прогулянки стали традицією, а його посмішка — найкращою нагородою для мене.
Але одного дня, коли ми дружно гуляли в парку, сталось щось, що повністю змінило усе. Павло раптово відчув сильний біль у серці і впав на землю. Його очі закрилися, а дихання сповільнювалося. Я відчула, як все в мені зупинилося. Павло! Моя найкраща подруга, моя надія, моя радість — він потребував допомоги, але я не знала, що робити.
Чи зможу я врятувати свого друга? Чи зможу я подолати свої страхи і врятувати Павла? Рішення приймати мені… На цьому моменті все зупинилося, і я зрозуміла, що ця історія тільки почалася.